Книжки, які розповідають історію світу через історію людини

«Анна Стен. Невідома історія першої української зірки Голлівуду», Наталія Васюра, STRETOVYCH

Грета Гарбо, Марлен Дітріх — неймовірно відомі акторки минулого століття. Але серед них була ще одна зірка. Анна Стен (у дівоцтві Фесак) народилась та опанувала театральне мистецтво в Києві. До тридцятирічного віку киянка встигла підкорити екрани Європи та Америки. Українська журналістка Наталія Васюра по крихтах збирала факти про українку. Автор провела неймовірну роботу, оскільки у книзі немає художніх відступів чи домислів, лише історичні дані.

Читайте также: Астрологиня назвала знаки зодіаку, які вважають, що волонтерство — це їхнє покликання

Я не буду переказувати біографію Анни Стен (раджу її прочитати), але згадаю лише кілька моментів, які мені особливо запам’ятались. Коли киянка приїхала в Голлівуд на запрошення продюсера Семюеля Голдвіна, він вимагав, аби вона сіла на дієту. Анна була вродливою жінкою з чудовою фігурою, але недостатньо худою за тогочасними стандартами (хоча в цьому плані стандарти не змінились, на жаль). Стен відмовилась. Переживши голод зовсім юною у Києві, не могла зрозуміти, як можна не їсти за власним бажанням. Взагалі протягом усієї життєвої історії акторки прослідковується її вміння казати: «Ні!», незважаючи на наслідки, до яких може ця відмова призвести.

Акторка час від часу влаштовувала Borsch Party, де співали українські пісні, пригощали борщем, кістковим мозком на тості, салатом «редис у вершках», пиріжками та запеченою рибою. У книзі Васюра згадує біографічні дані багатьох голлівудських продюсерів, композиторів, режисерів, які пов’язані з Україною. Вони також відвідували ці вечірки. У будинку Стен була вишивка, а в інтерв’ю вона називала себе українкою з козацьким корінням. Хоча голлівудські піарники без кінця ліпили з неї «інтелектуальну росіянку».

Анна Стен вивчила російську, аби почати роботу у Москві. Потім німецьку для зйомок у Німеччині та англійську для США. Мови не давались їй легко. У книзі згадується, що заняттям з репетитором приділяла по чотири години на день — вранці і ввечері. Не враховуючи самостійного читання та заучування.

Історія Анни Стен дуже надихаюча. Про те, як талант, трохи вдачі, цілеспрямованість і вірний партнер поруч (з третім чоловіком прожили разом більше півстоліття) можуть допомогти зробити дивовижну кар’єру. Чудово, що Наталія Васюра відкрила для нас цю неймовірну знаменитість.

«Хіросіма», Джон Герсі, «Човен»

Цю книжку автор написав 80 років тому. Загальний наклад у світі — 3 мільйони екземплярів. Після ядерного удару влада США забороняла згадувати про застосування ядерної зброї, але деяким американським журналістам вдалося прорватися до Японії. Серед них був Джон Герсі, який через кілька місяців після вибуху у Хіросімі поспілкувався з шістьма вижившими японцями.

Журналіст в деталях описав, що робив кожен із них під час вибуху, та у перші дні після. Подібна детальність в журналістській роботі вражає. Більше того до своїх героїв Герсі повернувся через 40 років. Хотів дізнатись, як склалось їхнє життя. Спойлер: у більшості — досить погано.

«Хіросіма» — моє перше літературне знайомство з трагічною подією, яку Японія пережила 6 серпня 1945 року. Прочитавши цю книжку, кілька днів ходила під враженням. У Хіросімі на час війни жило 250 тисяч мешканців. За одну мить від удару американської бомби Little Boy загинуло 80 тисяч. Згодом ще 60 тисяч. Люди помирали страшною смертю. Мені запам’ятався описаний випадок, як один з героїв книжки на шляху зустрів чоловіків, в яких витікали очі.

Читайте также: Три знаки зодіаку, які сьогодні можуть відчувати перепади настрою

Велика кількість тих, які вижили, занедужали на променеву хворобу. Майже всі до кінця життя мали постійне відчуття слабкості, запаморочення, нудоти. З хібакуся (так називали тих, хто вижив після удару) влада не дуже церемонилась, всі намагалась забути про те, що відбувалось з містом у 1945 році.

«Хіросіма» — це про те, як можливо розказати історію людства, розповідаючи історію окремої людини». Шкода, що це навіжене людство не робить висновків.

«Зваблення Єви Фольк», Девід Бейкер, «Книгоноша»

Спостерігаючи за скаженим сусідом, нерідко думаєш: «Як ті, хто відвідує церкву, й розповідає про Бога, можуть підтримувати війну у сусідній державі?». Ця книжка — відповідь на це запитання.

Головна героїня — донька німецького священника, безхарактерного чоловіка. Втім він раніше за всіх зрозумів, що «брехня найкраще приймається, якщо вона змішана з великою часткою правди».

Єва довгий час зневажає батька за його не завжди патріотичні погляди, коли більшість населення у захваті від «порядного християнина Гітлера». А також коли священники різних конфесій долучаються до ідей фюрера. Розпʼяття прикріплене на фоні прапору зі свастикою, поруч з вівтарем стоїть портрет Гітлера, дехто зі священників пропонує зняти надгробки з єврейського кладовища, і зробити з них доріжку до вбиральні в церковному саду. І звідусіль щось подібне до слів богослова Пауля Альтхауса: «Ми, як християни, дякуємо Богові за те, що в цей важкий час Він дарував нашому народові благочестивого і вірного правителя — нашого фюрера. А також за те, що в системі націонал-соціалізму Він готує для нас форму правління, наділену порядком і честю».

В цій книзі дуже багато знайомого. Історія все повторюється і повторюється… Книжка одразу захоплює і ще раз доводить: людину можна переконати повірити у будь-яке лайно. Єдине — вона має захотіти в це повірити.

Читайте также: Астрологічний прогноз на 21 липня