Між минулим і майбутнім: три книжки про взаємозалежність людини і клімату

Книжкова оглядачка Тетяна Крисюк зібрала для вас три книжки, окремі історії з яких можуть збентежити і налякати, а можуть наштовхнути на міркування і пошук відповідей на складні запитання.

Читайте также: Якому знаку зодіаку пощастить 10 квітня

Джаред Даймонд «Колапс. Чому одні суспільства занепадають, а інші успішно розвиваються», видавництво «КМ-БУКС»

Найбільша статуя на острові Пасхи важить 270 тонн і досі лежить незавершеною в каменоломні Рано-Рараку. Ймовірно, колись її планували доробити й перемістити на узбережжя. Але як?

1994 року археолог Клаудіо Крістіно встановив вертикально 15 повалених статуй за допомогою 55-тонного підйомного крана. Навіть для сучасної техніки завдання було нелегким, «бо найбільша статуя постаменту Агу Тонгарікі важить 88 тонн».

За однією з теорій, статуї з каменоломні на узбережжя доправляли на дерев’яних полозах, або санях, які тягнули за допомогою канатів по дерев’яних рейках, прокладених на землі.

Для цього рапануйці вирубували великі пальми значно швидше, ніж ті зростали. І це стало проблемою. Бо дерева також використовували для побудови каное і будинків, приготування їжі, отримання попелу як добрива. З кори й листя робили тканину, вітрила, канати, кошики.

Місцеві жителі обожнювали їсти полінезійських щурів, а щурі — пальмові горіхи, тобто насіння. Їх завезли перші поселенці, як «живу консерву», і гризуни буквально потрапили в рай. На острові не було хижаків, наприклад, котів чи змій, котрі б сповільнювали швидкість їхнього розмноження. За кілька десятків років островом «розгулювали» мільйони ситих щурів.

Вирубування пальм рапануйцями і поїдання горіхів щурами спровокувало екологічну катастрофу, яка розгорталася поступово, але невідворотно. Ліси зникли, ґрунти виснажувалися, зменшувалася кількість їжі, а разом із нею — і можливості для розвитку суспільства.

Одначе треба зважати і на завезені мореплавцями чи торговцями хвороби, вивезення місцевих жителів на роботи до Перу, кліматичні зміни, колоніальний вплив. Чи змогли б рапануйці чинити опір чужинцям, якби не вели нескінченні війни між кланами, зосереджуючись на висоті й кількості статуй? Питання риторичне.

У книзі автор розглядає причини успіху чи занепаду різних цивілізацій.

Пітер Зейхан «Кінець світу — лише початок. Картографування краху глобалізації», видавництво «Лабораторія»

Пальмова олія — всюдисуща. Її використовують у виготовленні мила, шампунів, зубної пасти, локшини швидкого приготування, морозива і навіть нутели. Якщо вона зникне, все зійде на пси.

Пальма постійно потребує величезної кількості води, тепла і родючого ґрунту, тому росте у тропічних широтах. Найбільше пальмової олії вирощують у Південно-Східній Азії.

Щоб зробити ґрунт родючим, тамтешні жителі використовують підсічно-вогневий спосіб землеробства: вирубують ліс, залишки деревини спалюють, а попіл використовують як добриво.

Пітер Зейхан пише: «Таку штуку можна провернути лише раз. Після цього або треба землю удобрювати, або взагалі відмовлятися від її використання, тому Південно-Східна Азія, скоріш за все, зіткнеться з дефіцитом добрив, головним чином поташевих і фосфатних».

Коли фермери в Індонезії спалюють гектари джунглів, в атмосферу викидається величезна кількість СО₂, тобто вуглекислого газу. Менше лісу — більш спекотно.

Під лісами Південно-Східної Азії часто лежать торфовища — гігантські сховища вуглецю. Коли ліс вирубують, торф висихає і починає окислюватися (або горіти). Викиди СО₂ від паленого торфу в рази вищі, ніж від спалювання дерев.

Читайте также: П’ять років без принца Філіпа: як змінилося життя родини Віндзорів за цей час

Для повторного використання земель потрібні поташеві, фосфатні та азотні добрива, виробництво яких енергоємне й часто базується на викопному паливі. При використанні азотних добрив у ґрунті виділяється закис азоту (N₂O) — парниковий газ, у сотні разів потужніший за CO₂.

Якщо замінити пальмову олію, наприклад, на соняшникову, по-перше, доведеться вирубати в 5-7 разів більше лісів або використовувати більше землі для вирощування пальм. Пальми дають найбільшу врожайність з гектара, натомість соняшник не такий «продуктивний», але при цьому сильно виснажує ґрунт.

По-друге, пальмова олія дешева. Перехід на соняшникову чи будь-яку іншу призведе до суттєвого зростання собівартості продуктів і відповідно — кінцевої ціни на них. По-третє, зміниться смак, текстура і термін придатності умовної нутели.

Книжка Пітера Зейхана — це «путівник світом, що постає на місці того, до якого ми звикли. Світу, що постає на руїнах звичайного. Цей світ буде локальнішим, фрагментованішим і жорсткішим». Чи можемо ми його змінити? Вірніше: чи хочемо?

Макс Кідрук «Нові Темні Віки. Колапс», видавництво «Бородатий Тамарин»

19 серпня 2142-го Портленд накрила Мелінда — найбільша теплова хвиля за всю історію метеорологічних спостережень. За лічені години температура повітря в місті підскочила від +32 °C до понад +60 °C.

«Уночі температура трохи знизилася, але на світанку швидко погнала вгору й опівдні 20 серпня сягнула скажених +68 °C. Відчайдушно прагнучи охолодитися, рослини силкувались усмоктати якнайбільше води, а натомість втягували із засохлого на камінь ґрунту бульбашки гарячого повітря, яке рухалося вгору судинами й розривало їх. Комахи та птахи мертвими падали з неба. У будинках виходили з ладу кондиціонери — повітря було надто гарячим, аби вони могли скидати видалене з помешкань тепло».

По всьому північному заході США запалали пожежі. Тисячі людей вмирали у власних будинках чи автівках, намагаючись втекти від Мелінди.

Підтримка температури тіла на рівні близько 36,7 градусів у дуже спекотний день вимагає неабияких зусиль. Мозок змушує кровоносну систему притягувати більше крові до шкіри, де можна розсіювати тепло. Також людина пітніє, бо випаровуючись, піт забирає тепло. Але кількість тепла, яку тіло може розсіяти через піт, обмежена.

Якщо змоги охолодитися немає, кровоносні судини переносять перегріту кров до поверхні шкіри, і внутрішня температура тіла стрімко зростає Серце намагається виштовхати якомога більше крові, щоб її охолодити, але не встигає цього зробити. Внутрішні органи страждають від нестачі кисню, оскільки кров відтікає зсередини до поверхні тіла. Коли температура досягає 38-40 градусів, людина втрачає свідомість. За температури 42 градуси і більше клітини буквально розпадаються. У кишківнику виникають розриви, пропускаючи в кров токсини з травного тракту. У нирках руйнуються фільтрувальні канальці, а нутрощі наче тануть.

Катастрофа сталася, бо за книжкою океан упродовж останніх двох сотень років щосекунди поглинав кількість тепла, еквівалентну вибуху трьох ядерних бомб. Таким чином він гальмув зміни клімату, але якоїсь миті перестав приймати надлишкове тепло.

Клімат інертний, в атмосфері забагато вуглекислого газу, океан перегрітий. Кроудер слушно констатує: «Навіть якщо впродовж наступних десятиліть чинитимемо правильно, атмосфера однаково не охолоджуватиметься, бо в неї просочуватиметься тепло з океану. Запобіжник, який століттями стримував глобальне потепління, тепер працюватиме в інший бік, гальмуючи будь-які спроби охолодити планету».

Теплові хвилі вже накривали Фенікс, Делі, Басру та Мехіко. З весни 2023 року температура поверхні Світового океану понад рік залишалася на рекордно високому рівні, періодично перевищуючи всі попередні значення.

У «Колапсі» глобальне потепління — одна з ключових тем, яка змушує нас розмірковувати про майбутнє. Якщо жителі острова Пасхи не знали, до чого може призвести вирубка лісів і неправильний розподіл ресурсів, то на що ми готові піти, знаючи: клімат формує нас, а ми — його?

Читайте также: Гороскоп на 10 квітня для всіх знаків зодіаку: день, коли кожному з нас можуть відкриватися таємниці