Картина, що приховує трагедію: чому робота Джона Мілле зовсім не про кохання

На перший погляд здається, що ця красива, зворушлива вікторіанська картина зображає двох закоханих, які просто обіймаються в саду. Але якщо придивитися уважніше, вираз обличчя дівчини сповнений відчаю, а хлопець здається змирився зі своєю долею.

Читайте также: Місячний гороскоп на 9–15 березня: що рекомендується робити кожного дня тижня

Історію картини легендарного британського художника Джона Еверетта Мілле розповіла історикиня та письменниця докторка Емі Боїнгтон у новому відео на своїй платформі в Instagram (@history_with_amy).

Насправді ця картина зображає зовсім не прощальні обійми, я спробу порятунку. Дівчина благає хлопця врятувати власне життя, а він м’яко відмовляється. Річ у тім, що автор картини зобразив на ній 1572 рік, а дія відбувається в Парижі. На картині зображений початок Варфоломіївської ночі — коли католики полювали на гугенотів, тобто протестантів, і вбивали їх просто на вулицях.

Католицька влада наказала всім католикам носити білу пов’язку на руці — щоб їх не сплутали з протестантами і не вбили. Тому на картині ми бачимо, як ця католицька жінка відчайдушно намагається прив’язати свій шарф до руки коханого. Він — гугенот, протестант, і майже напевно буде вбитий.

Але також можна помітили, як чоловік м’яко відводить її руку: він каже «ні», бо не може зрадити свою віру. І найболючіше те, що він усміхається їй — він знає, що збирається зробити, знає, що щойно покине безпечний сад, то, ймовірно, вже ніколи не повернеться.

Читайте также: Рівний тон і сяяння — дієві інгредієнти проти пігментації шкіри

Цю картину створено у 1851–1852 роках. Це приголомшливий прерафаелітський твір. Картина надзвичайно трагічна й емоційна, наповнена символами: плющ угорі символізує кохання, що міцно тримається, а квіти дзвоники означають віру та сталість. Обличчя чоловіка для цієї картини було взято з обличчя друга родини Мілле, Артура Лемпрієра, а жінці позувала Енн Райан.

24 серпня 1572 року, напередодні дня святого Варфоломія, було вбито близько 3 000 французьких протестантів (гугенотів) в Парижі, а по всій Франції загинуло близько 20 000 осіб. Невелика кількість протестантів врятувалася, вдавши, що вони католики, і носячи білі пов’язки.