Хто найчастіше стає жертвою булінгу та чому потім ці ж підлітки можуть стати булерами

Нове дослідження показує, що ризик опинитися у цьому замкненому колі значно вищий для певних груп дітей, а наслідки можуть бути серйозними. Сьогодні кожен п’ятий підліток зізнається, що стикався з булінгом. І це не лише про образи у коридорах школи, це про психологічний тиск, кібербулінг, ізоляцію та втрату відчуття безпеки, про це розповіло видання SheKnows.

Читайте также: Про почуття та пристрасть: п’ять книжок до Дня закоханих, які сподобаються романтикам

Булінг не лише поширюється, а й часто працює за циклічним сценарієм: ті, кого цькують, з часом можуть самі почати цькувати інших.

Хто перебуває у зоні найбільшого ризику

Дослідження, опубліковане в науковому журналі Child Psychiatry&Human Development охопило понад 37 тисяч підлітків віком від 12 до 17 років. Результати показали, що найвразливішими до булінгу є ті, хто:

• має надмірну вагу чи ожиріння

• відчуває труднощі у спілкуванні та пошуку друзів

• народився поза межами країни (у ширшому сенсі — має міграційний досвід)

• живе з тривожністю, депресією, СДУГ і труднощами навчання

Важливо розуміти, що ці підлітки частіше опиняються не лише у ролі жертв, а й у ролі агресорів або обох одночасно.

Коли жертва стає нападником

Науковці говорять про небезпечну закономірність: досвід цькування підвищує ймовірність того, що підліток сам почне знущатися з інших. Це не про «поганий характер», а про:

• накопичений гнів і безсилля

• відсутність підтримки

• спробу повернути контроль у середовищі, де його бракує

Саме тому боротьба з булінгом — це не покарання, а робота з причинами.

Цифри, які не можна ігнорувати

Серед опитаних підлітків:

• 36,7% зазнали булінгу протягом року

• 2,1% — майже щодня

• 13,2% зізналися, що самі цькували інших

Це означає, що проблема торкається не «меншості», а цілого покоління.

Що справді працює

Ефективна профілактика булінгу потребує комплексного підходу: роботи зі ставленням учнів, підготовки шкільного персоналу та активного залучення батьків. Серед дієвих стратегій:

Читайте также: Якому знаку зодіаку пощастить 11 лютого

• зрозуміла та послідовна шкільна політика безпеки

• залучення батьків через доступні формати спілкування

• навчання вчителів реагуванню, а не ігноруванню

• підтримка ментального здоров’я підлітків

Роль батьків

Батькам варто бути активними союзниками своїх дітей та не боятися прямих запитань:

• «Як школа гарантує безпеку моєї дитини?»

• «Що робити, якщо це повториться?»

• «Які існують реальні механізми підтримки?»

Головна мета — не конфлікт, а впевненість, що правила справді працюють для конкретної дитини, а не лише на папері.

Булінг не загартовує та не «вчить життя». Він залишає сліди на самооцінці, психічному здоров’ї та довірі до світу. Говорити про нього відкрито, з фактами та емпатією — це перший крок до змін. Бо безпечне середовище для підлітків — не привілей, а базова потреба.