Метка: виховання дитини

Чому дитина бреше? Де проходить межа між уявою і брехнею? Чи треба сварити малюка за обман? Чи варто заохочувати вигадки або краще зупинити його, поки він не втратив зв’язок з реальністю? Та що робити якщо дитина бреше?

Чому дитина бреше: 5 причин

Важливо розуміти, що брехня є звичайною частиною розвитку дитини, і існують різні причини, чому діти можуть не говорити правду.

1. Пошук уваги

Діти іноді брешуть, щоб привернути увагу батьків або інших. Вони можуть почуватися знехтуваними або вірити, що брехня зробить їх центром уваги.

Ознаки дитячої брехні заради уваги:

• Перебільшені історії: розповідання фантастичних або перебільшених історій.
• Часті вигадки: регулярне вигадування історій або інцидентів.

Що робити, якщо дитина бреше заради уваги:

• Проведіть якісний час разом: переконайся, що дитина відчуває, що її цінують і до неї прислухаються.
• Позитивне підкріплення: хвали чесну поведінку та приділяй увагу правдивій взаємодії.

2. Уникнення наслідків

Діти можуть брехати, щоб уникнути покарання чи негативних наслідків. Вони бояться наслідків своїх дій і сподіваються, що брехня вбереже їх від проблем.

Ознаки цієї брехні:

• Заперечення неналежної поведінки: заперечення участі в тому, що дитина явно зробила.
• Перекладання провини: звинувачення інших у своїх діях.

Як це вирішити:

• Створи безпечне середовище: заохочуй відкрите спілкування, переконавшись, що дитина почувається в безпеці, визнаючи помилки.
• Послідовні наслідки: запроваджуй справедливі та послідовні наслідки за брехню та неналежну поведінку.

3. Чому дитина бреше: тестує межі батьків

Діти часто брешуть, щоб побачити, що може зійти з рук. Вони перевіряють межі та вивчають, яка поведінка прийнятна, а яка — ні.

Ознаки:

• Неузгоджені історії: подання різних версій однієї історії.
• Дрібна брехня: дрібна брехня про повсякденні справи.

Як це вирішити:

• Встанови чіткі правила: чітко повідомляй про правила та очікування від дитини.
• Дотримуйся меж та правил і сама: постійно дотримуйся правил і наслідків, щоб показати, що брехня є неприйнятною.

4. Захист інших

Іноді дитина бреше, щоб захистити своїх друзів або членів сім’ї. Вона може думати, що допомагають чи запобігають комусь потрапити в біду.

Ознаки захисної брехні:

• Прикриття братів і сестер або друзів: взяти на себе провину чи заперечити чужу погану поведінку.
• Небажання ділитися подробицями: приховування інформації для захисту інших.

Що робити батькам:

• Навчай емпатії та чесності: поясни важливість чесності та те, як вона насправді може допомогти іншим.
• Обговори ситуації: обговоріть з дитиною різні ситуації, коли чесність має вирішальне значення.

5. Підвищення самооцінки

Дитина бреше, щоб мати кращий вигляд в очах інших. Вони можуть відчувати себе недостатньо хорошими й брехати, щоб підвищити свою самооцінку.

Ознаки брехні для  самооцінки:

• Вихваляння та перебільшення: грандіозні заяви про свої досягнення.
• Створення фальшивих наративів: вигадування історій, де вони є героєм або жертвою.

Як це вирішити:

• Заохочуй позитивну самооцінку: розвивай самооцінку дитини за допомогою щирої похвали та заохочення.
• Сприяй реальним досягненням: допоможи поставити реалістичні цілі та досягти їх, щоб підвищити впевненість без потреби в брехні.

Види дитячої брехні

Маленькі діти часто здаються нам, дорослим, абсолютно безневинними істотами, не здатними на брехню. Але в один прекрасний день дитина розповідає щось, чого начебто не могло бути насправді, і ми губимося, намагаючись зрозуміти, що це — гра уяви або навмисний обман?

1. Очевидна вигадка

Маленькі діти часто здаються нам, дорослим, абсолютно безневинними істотами, не здатними на брехню. Але в один прекрасний день дитина розповідає щось, чого начебто не могло бути насправді, і ми губимося, намагаючись зрозуміти, що це — гра уяви або навмисний обман?

Дитина розповідає неймовірну, але при цьому абсолютно нешкідливу історію: наприклад, про те, що тепер вона розуміє мову квітів або що у неї з’явилася невидима собака. Як до цього ставитися?

Що робити?

Нерідко діти віку дитячого садка і молодші школярі настільки захоплюються своїми іграми, що говорять про них, ніби про реальні події. Можливо, дитина просто переповідає тобі те, у що саме вона сьогодні грала. Спробуй запитати, по правді чи в грі все відбувалося. Це допомагає повернути дитину до реальності.

Однак, якщо малюк «зріднився» зі своєю фантазією або хоче продовжити цю гру, він може наполягати, що все відбувалося насправді. Не сперечайся, підтримай гру.

Такі дитячі фантазії, особливо історії про уявного друга — це відмінний проєктивний тест, який показує, що хвилює твою дитину. Для малюка це може бути безпечним і зручним способом повідомити мамі про те, що йому не подобається нова вихователька, він ревнує тебе до молодшої сестри або що у нього ніяк не виходить завести друзі

Важливо! Іноді бурхлива фантазія дитини лякає батьків. Але не варто хвилюватися: все це – абсолютно нормальний етап розвитку.

2. Очевидна брехня

Дитина бреше заради свого блага. Наприклад, спихує результати своїх пустощів на кота.

Що робити?

Перш за все, не звинувачуй дитину в обмані. Завжди потрібно робити поправку на те, що малюк міг щось переплутати, видати бажане за дійсне або просто загратися.

Постарайся зрозуміти, в чому причина цього обману. Як правило, діти брешуть, тому що хочуть уникнути покарання, бояться засмутити або розсердити батьків або ж щоб отримати бажане. А потім перевір свою гіпотезу в розмові з малюком.

Важливо! Дитині буде простіше сказати тобі правду, якщо він буде знати, що для нього це безпечно. Тому, якщо малюк зізнався, не лай його, а обов’язково похвали за те, що в кінці кінців він повівся чесно.

3. Чи то брехня, то гра

Ти не можеш зрозуміти, що це — розігралася уява або навмисний обман. Наприклад, дитина бреше, що твою косметику розкидав зовсім не він, а Фіксікі з мультфільму. З одного боку, ця історія — явна спроба уникнути твого невдоволення. Але, з іншого — малюк і правда міг загратися: для нього персонажі мультика, в ролі яких він і виступав, діяли самі по собі.

Що робити?

Зверни увагу на невербальну поведінку дитини. Ось кілька ознак обману:

• Малюк не дивиться тобі в очі.
• Каже не так, як завжди: занадто тихо або дуже голосно, дуже швидко або, навпаки, дуже повільно.
• Крутить у руках предмети, чіпає особа або вуха, тре руки й одяг, тобто явно відчуває себе незатишно.
• Намагається піти від розмови — перепитує, пробує змінити тему.

Важливо! Така поведінка може свідчити й про те, що дитина хвилюється або боїться. Тому так важливо підтримувати в родині спокійну довірчу атмосферу. Чим більше дитина впевнена у підтримці батьків і в тому, що говорити їм правду – правильно і безпечно, тим менше він буде обманювати й тим більше грати та фантазувати.

Як навчити дитину говорити правду: 5 стратегій для батьків

Дитина часто бреше через страх покарання та недовіру до батьків. І тут важливо не контролювати й карати, а навпаки — створити атмосферу де чесність безпечна. Ось 5 стратегій:

1. Реагуй спокійно. Якщо кожна помилка дитини закінчується скандалом і образами, чи навіть прочуханом від батьків — дитина просто перестане ділитись. А в майбутньому може не поділитись чимось серйозним: якщо дитину ображають у школі чи навіть у якихось абсолютно патових випадках. Спокійна реакція — це перший крок до створення безпечного середовища для правди.
2. Показуй на своєму прикладі. Діти бачать — діти повторюють. Тому важливо почати з власної поведінки. Навіть у дрібницях.
3. Хвали за щирість, навіть якщо дитина говорить чесно про помилку. Фраза “Дякую, що сказав/сказала правду — це сміливо з твого боку” може мати дуже потужний ефект на дитину та її поведінку. Дитина відчуває, що за правду не карають, а підтримують.
4. Став питання без тиску. Дитина не на допиті, тому замість крику “Ти це зробив?!” запитай “Можеш розповісти, що сталося?” та вислухай дитину без вереску, не перебиваючи.
5. Дай можливість виправити ситуацію. Якщо дитина збрехала — це не кінець. Запропонуй подумати разом, як виправити ситуацію.

Презумпція невинності: коли не можна карати дитину за брехню

Дотримуйся закону: краще відпустити злочинця, ніж покарати невинного. Тому якщо дитина бреше, не варто робити наступні кроки:

1. Несправедливі звинувачення підривають довіру дитини до дорослих і показують, що немає сенсу говорити правду, адже йому все одно не повірять.
2. Але навіть якщо ти на 100% упевнена, що малюк бреше, не треба навішувати на нього ярлики «брехун», «дурисвіт».
3. Що б дитина не зробила, критикуй не її особистість, а тільки вчинки, але і це роби акуратно.