6 наукових причин, чому люди кидають важливі справи на півдорозі

В одній статті ми зібрали 6 найчастіших причин, чому люди кидають важливі та складні справи на півдорозі, а також даємо поради, як цього уникнути.

Фото: Unsplash

Новорічні обіцянки, довготривалі творчі проєкти та навіть просто великі завдання — зазвичай їх складно закінчити. І кидання такої справи на півдорозі — це зовсім не прояв слабкого характеру.

Ось це дослідження говорить, що більшість людей системно переоцінюють свою мотивацію на старті, через що втримати довготривале зусилля набагато складніше:

“Так само як м’яз втомлюється від навантаження, акти самоконтролю спричиняють короткочасні порушення (виснаження его) у подальшому самоконтролі, навіть у непов’язаних завданнях“.

Отже, чому ж ми кидаємо справи на півдорозі та як з цим справитись? Читай далі.

1. Виснаження

Самоконтроль — це обмежений ресурс, навіть якщо він залізний. Якщо людина довгий час силує себе робити щось, ресурс вичерпується, а мозок переходить в режим економії енергії.

Про це говорить . Експерименти дослідників показали, що після тривалого періоду контролювання себе, люди частіше кидають складні завдання, обирають легші альтернативи, халтурять.

Що робити в цьому випадку:

1. Не покладайся лише на силу волі.
2. Перетворюй дії у звички: наприклад, працюй над рукописом в один і той самий час, в одному й тому самому місці, п’ючи один і той самий напій.
3. Використовуй правило двох хвилин: якщо можна зробити справу за 2 хвилини, зроби її прямо зараз, не відкладаючи на потім.
4. Плануй виконання складних завдань на час пікової продуктивності.

Фото: Unsplash

2. Відсутня внутрішня мотивація

Якщо справу робити просто “бо треба”, або мета не відповідає цінностям людини, зазвичай таку справу не дороблюють і кидають на середині. Науковою мовою про це говорять дослідники у .

Що робити в цьому випадку:

1. Запитуй себе “Навіщо мені це потрібно?” коли намагаєшся поставити нову ціль.
2. Переформульовуй мету в особисті цінності: питай у себе, що ти з цього отримаєш.
3. Додавай елементи вибору (я роблю це отак, або отак).
4. Прислухайся до особистих сенсів, а не соціального схвалення.

3. Нереалістичні очікування

Очікування швидкого прогресу, або магічного “зроблю оце і буде все добре” — це найкращий спосіб покинути справу на половині. Коли в реальності все виявляється повільнішим, або не виправдовує надій, мотивація може впасти аж до відмови від мети.

Що з цим робити:

1. Сподівайся на краще, але плануй середньостатистичне.
2. Відстежуй не результати, а регулярність.
3. Веди журнал/трекер маленьких перемог.
4. Приймай фразу “нудного прогресу”: повільний рух — це все одно рух.

4. Страх провалу (або страх успіху)

Самосаботаж ніхто не виключав. З одного боку ми можемо боятись провалу й виглядати некомпетентними чи неідеальними, і саботуємо свої ж успіхи. А з іншого боку навпаки: можемо боятись успіху та відповідальності, яку доведеться на себе взяти. Ну, і ще є токсичний перфекціонізм.

Що з цим робити:

1. Заміни мету “зробити ідеально” та “зробити достатньо”, щоб побороти внутрішнього перфекціоніста.
2. Дозволь собі помилятись, не клюй себе за те, що не ідеальна в тому, за що берешся вперше.
3. Фокусуйся на процесі, а не на оцінках. У самурая немає цілі, у самурая є шлях!
4. Напиши собі десь, що найгіршого може реально статись, якщо ти не виконаєш цю мету. Зазвичай небо на землю не впаде.

Фото: Unsplash

5. Відсутність чіткої структури та зворотного зв’язку

Без чітких та конкретних маркерів прогресу, мозку може бути складно отримати дофамінове підкріплення. А дофамінчик — це саме та морквинка, яку ми тримаємо у себе перед носом, щоб діяти й рухатись далі.

Що робити натомість:

• Встановлюй чіткі контрольні точки. Наприклад, “пройти в середньому 7 тисяч кроків на місяць” або “прочитати 3 книжки до лютого”.
• Візуалізуй свій прогрес. Користуйся трекерами, чеклистами. Наприклад, авторка статті любить розмальовувати сегмент розмальовки, коли виконує якусь корисну звичку за день.
• Ділись прогресом з іншими: наприклад, у чаті з подругами.

6. Емоційне вигорання, відсутність відновлення

Батарейці телефона потрібна зарядка, а тобі — відновлення. Постійна напруга без відновлення призводить до повного знецінення мети, тому що вона стає поперек горла й сидить у печінках, коли перевтомлюєшся.

Що робити натомість:

• Плануй відпочинок, як частину прогресу.
• Чергуй навантаження: фізичні та інтелектуальні.
• Паузи — це нормально, дозволь собі їх робити.
• Не забувай добре спати, їсти та загалом рухатись.

Як бачиш, слова лінь у цій підбірці немає. Але є комплексні та конкретні пояснення, чому ти кидаєш справу на середині. На щастя, тепер ти знаєш, як цього не робити й перемагати завжди!